Піду неначе крізь мішені…

Піду неначе крізь мішені
В своє і не своє життя
І повні мрій мої кишені
Каміння й спогадів буття
Палає небо на світанок
Палає небо вечорами
Не знаю чи для мене ранок
Чи то кінець не за горами
І підуть потім інші люди
По тій дорозі для життя
Коли мене уже не буде
Лише каміння й забуття
І зрозуміють певно люди
Що гроші й інші здобуття
Не принесуть їм щастя всюди
Лиш ти і є мій сенс життя

вірш, життя, поезія, сенс